субота, 14 лютого 2015 р.

"Час і досі не загоїв рани" - урок пам`яті

 У Побузькій міській бібліотеці для дорослих проведено урок пам`яті «Час і досі не загоїв рани» присвячений  дню вшанування учасників бойових дій  на території інших держав. На урок запросили учнівську молодь. Захід проведено за сценарієм за участю керівника Малої академії наук з історії Свінтіцької Алли Петрівни, яка розповіла про історичні події афганської війни.





Ведуча. Доброго дня, шановні  присутні . Сьогодні ми зібралися на свято пам’яті, присвяченому воїнам-інтернаціоналістам, які загинули в афганській війні.  А серед них було і немало наших земляків.  15 лютого 1989 року було завершено виведення військ колишнього СРСР з території Демократичної Республіки Афганістан.15 лютого у житті колишніх військових, які пройшли дорогами Афганістану, навіки залишиться як день пам’яті про чужу і жорстоку війну. Афганістан – це мужність воїнів, це вірність солдатській дружбі, це взаємовиручка і взаємодопомога.
Війна. Чужа. Неждана. Непотрібна.
Геройство. Біль. Дочасна сивина.
Прокляття чаша випита до дна.
Жорстока тишина. Вибухоподібна війна.
Ведуча. З давніх-давен український народ підтримує священну традицію – вкарбувати у свідомість прийдешніх поколінь пам’ять про бойові подвиги кращих синів і дочок, які сповна виконали свій військовий обов’язок. Ці роки , що минули, згуртували колишніх бійців-інтернаціоналістів, поєднали їх в одну родину, де біль одного віддається щемом у серцях інших, а радість стає загальним почуттям.

Читець   Чужа війна (Афганістан)

Чому, дітей наших забрали?
За що, в чужу війну втягли.
З призову в бойню ту загнали.
Як ви посміли? Як могли?
Чужа війна, чужа країна.
Залиті кров’ю ордени.
Осиротілая родина.
До Бога, звернені мольби.
За що? Я вас питаю нині.
Дарма, що вже пройшли роки.
Дітей вернули в домовині.
Як ви посміли? Як могли?
Вже не розрадить, материне горе.
Не висушить, пролитих сліз.
Застигла кров, в скелястих горах.
Та пам’ятний посмертний, обеліск.
Усі хто вижив в страшнім бої.
Хто вистояв, у тій війні.
Для нас Ви, істині герої, як ті, що спочивають у землі. Простіть за ранню сивину,
за молодість, утоплену в крові́.
Простіть же їм, страшну війну,
та друзів, що вернулися в труні.
Простіть, як зможете простити,
хай Бог їм буде за суддю.
Простіть, та поспішайте жити,
бо ці́ну знаєте, свому життю…

                           ганна станіславська

Ведуча. Афганська війна… Безглузда війна.. Будь-яка війна несе смерть, каліцтво, вдягає в журбу тисячі материнських сердець. У війни холодні очі, у війни свій рахунок, своя безжальна арифметика. Летіли в Україну «чорні тюльпани» з цинковими гробами Україна втратила близько 4000 молодих хлопців, 6000 залишилися інвалідами,  86 українських юнаків – у полоні або пропали безвісти.
Читець
Хто ж відповість?
Як захлинався бій останній
І ущухав вогонь атак,
Упав юнак в Афганістані –
Двадцятирічний мій земляк.
Упав, з очей спадали зорі,
Темніла неба пелена…
О, Боже мій, що тільки творить
Людьми придумана війна!
Читець
Війна в наш дім проникла тихо,
Згасивши тисячі життів,
І залишила біль і лихо –
Печалі вдів і матерів.
Хто ж відповість за юні долі,
У крові викупаний стяг?
Коли і як приспати болі
В людських знівечених серцях?..
А, може, скажуть кладовища
Устами жалібних троянд,
Чом дев’ять літ там юність нищив
для нас чужий Афганістан?
Ведуча.
Не відболить це горе, не виплачеться і не від печалиться на нашій землі, допоки житимуть батьки, брати і сестри, вдови і діти підступно винищених у горах Афганістану синів України. Вони б були добрими майстрами, вчителями, лікарями, юристами, можливо б, представляли ВУЗы Полтавы і Києва, Львова і Одеси десь на спортивних змаганнях, творчих конкурсах… Але чужа війна відібрала у них таку можливість.. Не повернулися вони додому…
Читець
Заплакало небо дощами…
Біль і туга зійшлися клином.
Свистіли кулі над Афганістаном,
Прощалася мати із сином.
Котилися сльози рікою.
Ще б жити – та віку немає.
лишилась невістка вдовою
Й онука за батька питає.
Прощається мати із сином…
Прощаються гори й долини,
І більшого горя немає –
Як жити тепер без дитини?
Лиш чорна хустина.
Німа домовина…
«Прости» – ледь шепоче вустами.
Лиш чорна хустина – то туга за сином.
                                          (Є.Сохацька).
Ведуча. Посивілі жінки у чорних хустинах… Скільки ж їх? Скільки сліз? Хіба можна висловити словами материнське горе?! Цинкова труна, свіжа могила, фотографія у чорній рамці… вічний біль. Вічна скорбота. Не заростає стежка до могил афганців, спогади про них живуть у пам’яті людей.
Читець Поставте скибку хліба на стакан
І голову схиліть в скорботі вічній
За тих, кого убив Афганістан,
Чиї він душі ранив і скалічив.
Ведуча.  Найбільш у народну пам’ять врізалася саме неоголошена афганська війна, відгомін якої ми відчуваємо й досі. Вона чорним смерчем пронеслася над просторами України, зачепила переважно прості родини робітників і селян, які віддали своїх, часто єдиних, синів до армії, не відаючи, через яке пекло їм доведеться пройти.
Читець
Ховали інтернаціоналіста,
Блищала глухо цинкова труна,
Нестерпно пахло тополиним листом
І плач дівочий танув, як струна.
Руда земля розверзлась чорнорото.
Чекає хижо мовчки на своє,
А мати на колінах у болоті обмацує труну:
Чи ж там він є?!!
Стоять, відводять очі в бік солдати
І шепотить сержантик ледве чуть:
Не велено… Не можна відкривати…
Не велено…
Уже струмки течуть, уже весна така глибока, рання.
Учора вже летіли журавлі.
Таке врочисте вийшло поховання:
Школярики стоять, учителі.
А голосок дівочий квилить, квилить,
Соромиться кричати на весь світ…
Кого клясти, кого назвати винним?
І що той світ? Хіба він дасть отвіт?
На хрест сусідній похилився тато,
Похнюпилися братики малі -
В селі ховали воїна-солдата,
У мирному вкраїнському селі.

Ведуча. За майже 10 років бойових дій, як тоді казали, «за річкою», аби зайвий раз не згадувати слово Афганістан. На цвинтарях України з’явилося понад три тисячі свіжих могил з юними обличчями на фотографіях.Навіть на могильних плитах довго забороняли писати справжню причину загибелі, байдуже посилаючись на інтернаціональний обов’язок, від чого вмить посивілим батькам було вдвічі важче.
Читець
Очі туманить ядуча сльоза,
Руки скувала утома,
Палить їй душу афганська гроза –
Син не вернувся додому.
В неї він був ясночолий, як світ,
Сонячно так усміхався,
Ще й 20 не було йому літ…
Юним навік і зостався.
          Є.Чернецький
Ведуча. Але Афганістан ще довго буде щеміти в грудях багатьох із нас – загиблих не повернути. Наша пам’ять до цього часу, свято зберігаючи подвиг батьків і дідів у Великій Вітчизняній війні, назавжди ввібрала в себе і новий біль афганських втрат. Афганська війна героїчна і трагічна не тільки із-за обелісків, вона тривала вдвічі довше, ніж Велика Вітчизняна. Ніким і нікому не оголошена, вона потребує глибокого осмислення. Немає такого комп’ютера, щоб водночас здобути всі її уроки, політичні й військові, які необхідно для долі суспільства.
Читець
Важко змиритись…
Над шляхом сумують тополі…
І падає сніг на поля і гаї.
Як важко змиритись, повірити долі,
Дивитись на сірий, похмурий граніт.
Юнак же упав, немов зірка із неба,
Упав за далекий Кабул і Герат.
Востаннє ж тут думав, Вкраїно, про тебе,
І чув журавлів, що до тебе летять.
Ведуча. Закінчилась війна багато молодих воїнів-інтернаціоналістів були нагороджені орденами і медалями. Але найвищою нагородою для тих, хто уцілів, є життя, а для загиблих – пам’ять.Сьогодення ліквідувало «білі плями» нашого недалекого минулого, поіменно назвало тих, на чиїй совісті марно пролита кров тисяч людей. Але тінь їхньої провини не повинна падати на колишніх радянських солдат, офіцерів і прапорщиків, котрі волею долі опинилися на афганській землі. Вони виконували наказ. То був їхній обов’язок.
Читець
Афганистан, ты стал частицей жизни,
Частицей крови, пролитой в боях.
Ты стал слезой скорбящей материнской,
Глубокой раной в неутешных днях.

Я помню смерть, что шла со мною рядом,
И крики умирающих солдат.
И не хочу я славы и награды,
Мне бы вернуть друзей своих назад.

Я не забуду тех боев кромешных,
Когда под свист душманских черных пуль,
Из боя выносил чуть-чуть теплевших,
Полуживых солдат, в полубреду.

И невозможно выразить словами,
Что испытали мы в таком аду.
Но знаю лишь одно, что мы держались,
Плечо подставив другу на ходу.

Лежат в земле, кто не пришел с Афгана.
Их слезы материнские хранят.
И не забыть дорог мне Кандагара,
Как и друзей своих мне не поднять.
              О.Мазуренко
Ведуча. Закінчилася десятилітня ніким і нікому не оголошена трагічна війна. Але в людській пам’яті вона буде жити довго, тому що її історія написана кров’ю солдат і сльозами жінок та матерів, обелісками з жерстяними зірочками та піснями, які увірвалися в наше життя фронтовим вітром.
Читець
Прийдуть до могил й на поля ветерани,
З дітьми і онуками завтра прийдуть.
В руках немов вогник-тюльпани,
Афганські події у серці печуть…
Як важко змиритись, повірити долі,
Дивитись на сірий похмурий граніт.
Наплакалась мати-Вкраїна доволі!
Кажу, щоб почув увесь світ…
Ведуча. Летять, відлітають у вічність роки. Роки, скільки б їх не минуло, не зітруть у нашій пам’яті імена воїнів-афганців.
Схилимо ж голови перед світлою пам’яттю, хто віддав своє життя, увійшовши у безсмертя.
Читець
Хвилина мовчання, хвилина мовчання.
Пекуча й терпка, як гроза.
Хвилина мовчання, хвилина мовчання.
В ній наша любов і сльоза.

четвер, 12 лютого 2015 р.

"Професії у віршах"- пізнавальна година

Мета. Виховувати любов до праці, розвивати в учнів розумові та творчі здібності, уміння, навички з метою орієнтації їх на свідомий вибір майбутньої професії.

Бібліотекар.  Шановні учні!  Ви добре знаєте що кожна людина на землі повинна працювати. Праця була, є, і буде основою життя людей на землі. Щоб стати хорошим спеціалістом, треба багато знати і вміти. Сьогодні ви учні. Навчання – теж праця і праця не проста. Швидко пролетять шкільні роки. Ви подорослішаєте і перед вами стане питання «КИМ БУТИ?». 
                    Перегляд сайтів "Професії давні і сучасні"
Бібліотекар.Чи думали ви коли-небудь над тим, скільки людей працює, щоб ви були нагодовані, одягнуті, взуті, щоб вдома у вас було світло вечорами і тепло у холодну погоду, щоб у вашій шкільній сумці були книжки і зошити, щоб ви могли сидіти біля радіоприймача чи телевізора і слухати музику? Для всього цього працює безліч людей різних професій і кожна з цих професій по своєму дуже важлива.
Читець
Поки ти їв і спав, і ріс,
 Поки малий ще був на зріст,
 Мабуть, вже тисячі людей
 Подбали про життя твоє.
 Аби ти добре ріс,
 Аби ти добре їв,
 Щоб ти спокійно спав
 І в різні ігри грав.
 Ти став здоровий, молодець,
 Сміливим та умілим,
 А чим порадуєш людей,
 Яким хорошим ділом?


Бібліотекар. Запрошуємо помандрувати у світ професій і познайомимо вас із класифікацією спеціальностей за п'ятьма типами. До першого типу, людина-людина, належать такі професії: педагог, лікар, продавець,юрист, бібліотекар... Той, хто хоче обрати професію такого типу, повинен розвивати свої організаторські здібності, уміння спілкуватися з людьми, мати терпіння, врівноваженість.
 Учень 1.
Бо немає України без рідної неньки,
А без вчителя-людини збідніє серденько.
Тож нехай кожен у нас пам'ятає,
Що вчитель - найвищу посаду займає.
І перш, ніж у роль Президента вступити,
Учитель повинен його навчити.

 Учень 2.
З понеділка по суботу ходить лікар на роботу.
Якщо раптом захворію, може вийти і в неділю.
Він мені призначить ліки,перевірить горло, ніс,
Скаже їсти борщ і кашу, щоб одужав я й підріс!
 Учень 3.
Він закони добре знає,
Помилку
відраз впізнає,
Будь-який
важливий лист
Враз напише вам ЮРИСТ
!
 Учень 4
У кафе чи ресторані
Допоможе
пану й пані,
Стравобративаріант
Пособить
ОФІЦІАНТ.
Учень 5
Став би я екскурсоводом,
Спілкувався б із народом,
По музею б я ходив,
Про мистецтво б говорив.
Учень 6
До цирюльника ходила,
Модну зачіску робила.
Волосся стало чепурне –
Ви не впізнаєте мене!
Учень 7
Вміє справно рахувати
І товар пропонувати.
Зошит, книгу, олівець
Видає нам
продавець.

Бібліотекар. До другого типу, людина-техніка, можна віднести такі професії: інженер, водій, електрик, слюсар, швея,столяр.. Щоб оволодіти цими професіями, треба серйозну увагу приділяти геометрії, фізиці, урокам трудового навчання, технічній праці.
 Учень 8
 Твій одяг вийде — мов картинка:
Все по тобі — рукав і спинка.
Тож на примірці — так годиться —
Стій рівно і не смій крутиться
. (швея)
Учень 9
Тисне вчасно гальма й газ,
Відвезе усюди нас.
Для доріг він хлопець свій!
За кермом сидить водій.


Бібліотекар. Третій тип, людина-природа, об'єднує професії ветеринара, агронома, геолога, пекаря, кулінара..
 Учень 10
Корисні копалини мрію шукати,
Для цього потрібно геологом стати.
Я влітку вивчаю, коли я в селі,
Властивості, склад і будову Землі.

 Учень 11

Є професій так багато:
Мама – кухар, слюсар тато.
А я б в пекарні працював,
І хліб м’якенький випікав
Учень 12
Він, як лікар Айболить,
Знає що і де болить,
Кличуть фермер і свинар,
- Порятуй, ВЕТЕРИНАР!
Учень 13
Там де він,чудові пахощі,
На дітей чекають ласощі:
Шоколадки і цукерки із начинками,
Тістечка із кремом і родзинками.(Кондитер)
Учень14
Він навчить твого собаку
Як прогнати розбишаку,
Не страшний вже буде ворог,
Коли учить пса КІНОЛОГ.


Бібліотекар. Четвертий тип людина-знакова система включає такі, наприклад, професії, як програміст, економіст, коректор, менеджер, історик, бухгалтер.
 Учень 1
Історик вивчає події і дати,
Щоб шану героям Вітчизни відддати,
Хай дітям своїм перекажуть батьки
Про подвиг народу в воєнні роки.

 Учень 2

Він з комп'ютером на ТИ,
Розумніших не знайти,
Віртуальний творить міст
Диво-майстер ПРОГРАМІСТ.
Учень 3
 Він,як древній алхімік, чаклує.
 Миє, тре і сполуки готує.
 Знає кожну траву і билинку,
 І дорослого врятує і дитинку. (фармацевт)
Бібліотекар. І нарешті, до п'ятого типу, людина-художній образ, вчені відносять професії музиканта, актора, письменника, художника, І архітектора, дизайнера, модельєра, косметолога...
 Учень 4
Художник чудові картини малює,
В музеї милуюсь пейзажами я,
Там рідна природа, річки і долини,
Лани золоті, Україна моя!
 Учень 5
У театрі грає ролі:
Нині- вчителя у школі,
Завтра буде інша роль-
То бідняк він, то король.(Актор
Учень 6
Треба знати, що без плану
Не збудуєте й майдану,
Точно вирахує вектор
Геніальний АРХІТЕКТОР.
Учень 7
Золоті у нього руки:
Робить зачіски й перуки,
Підстриже і пофарбує,
Гарний настрій подарує.(Перукар)


Бібліотекар. Професій поганих не буває. І яку б ви не обрали глибоку вдячність і пошану викликає завжди той, хто чесно працює.
 Читець
Хай летить, як птах крилатий,
Мрія з краю в край.
Час спливе, і життя скаже:
«Шлях свій вибирай».
Тож, шановні, не лінуйтесь:
До вибору життєвого вже зараз готуйтесь.
 учень 8
Професій безліч є цікавих,
Але свою обрати як,
Щоб добре діло й добра слава?
І ми міркуємо ось так.
 учень 9
Я хочу бути космонавтом,
У космос кораблі водити.
 учень 10
А я - учителем, щоб навчати
Маленьких діток в світі жити.
 Учень 11
Почесно сіяти, орати,
І трактори ремонтувати.
 учень 12
Артистом точно буду я,
Про це мріє вся сім'я.
 учень 13
Людей я буду лікувати,
Промінчик сонця дарувати.
 учень 14
А я скажу вам, друзі, чесно:
Всі в нас професії - почесні!
Бібліотекар Якщо випускники уже більш конкретно говорять про свою майбутню професію, то вам хочеться бути і лікарями, і артистами, і космонавтами, а ще - в'язати, читати книги, допомагати батькам по господарству. А це - світ дитячих захоплень, який приведе вас у країну Професії і станете ви  справжніми громадянами України.
 Читець
Доріг на світі є багато.
Але яку б ти не обрав,
Хотів би я тобі сказати,
Щоб все життя ти пам'ятав:
«Іди в країну Знань охоче,
Працюй, твори і пізнавай.
Тоді душа твоя захоче
Розкрить для тебе справжній рай.
Іди вперед і підкоряй вершину.
Нехай почнеться мрій політ
В щасливу, світлую годину!


        

неділя, 8 лютого 2015 р.

книги-ювіляри 2015року

 Шановні користувачі Побузької міської бібліотеки для дорослих Вашій увазі пропонуємо книжкову виставку - календар "Книги-ювіляри 2015". Можливо серед них є книги, які Ви вже читали, а можливо захочете прочитати. Чекаємо Ваших відгуків та коментарів.

понеділок, 2 лютого 2015 р.

віртуальна виставка

Архітектуру називають музикою, застиглою у камені. Ця застигла у камені музика центрів столиць розвинених країн віддзеркалює те неповторне, унікальне й вічне, що є у кожного народу.  Історичні центри Лондона, Парижа, Мадрида, Рима, Відня, Будапешта, Праги, Варшави, Стокгольму, Брюсселя відрізняються один від одного так само, як різняться поміж собою англійці, французи, іспанці, італійці, австрійці, угорці, чехи, поляки, шведи, бельгійці... Народи не лише пишаються цими центрами, центри сприяють самоствердженню народів, їх консолідації, мимовільному усвідомленню кожним з народів того, що він є рівноправною й рівноцінною складовою світу. Ці центри належать минулому, сучасному і майбутньому. Вони умовно вічні й недоторканні.
Україна – одна з найяскравіших європейських країн. Країна з красивою природою, багатою культурною спадщиною і безліччю неповторних міст і сіл і в яких все дихає історією і духом українського народу.
Кожне місто України може похвалитися великою кількістю культурних цінностей. Визначні пам'ятки багаті своєю різноманітністю і незабутнім колоритом. Через всю країну тягнеться низка неповторних замків і церков, палаців і музеїв, а в багатьох центральних містах, практично кожна будівля є пам'ятником архітектури.
 "Застигла музика в камені" - віртуальна бібліотечна виставка.
                                                                     «Великі будівлі, як високі гори,
                                                                                             - творіння століть»
                                                                                          Віктор Гюго  
                                               

   Асеев Ю.С. Архитектура древнего Києва.

Киев: Будивельник, 1982. — 160 с. 

Книга повествует об истоках киевского зодчества, этапах его развития, стилистических особенностях и месте в историко-архитектурном процессе.


    Володимирський собор у Києві [Текст] / В. Г. Киркевич. - К. : Техніка, 2004. - 208 с. - (Національні святині України). - Бібліогр.: с. 205.
Книгу присвячено одній з найсуперечливіших споруд Києва — Володимирському собору. Досі не вщухають спори навколо цього храму, але усі згодні з тим, що Володимирський собор є справжньою перлиною Києва. Висвітлені історія спорудження собору, неповторні розписи цілого сузір'я видатних митців, долі тих хто так чи інакше мав відношення до цього храму. Багато ілюстрацій, чимало з яких публікується вперше, допоможуть детально роздивитися те, що випадає з уваги під час огляду собору.

     Гладичев В.Л. Зарождение зодчества. – М.: Стройиздат, 1984.- 126с.
  Книга розповідає про перші кроки становлення архітектури – вміння володіти простором і матеріалом.
    
    Годованюк О. М.
Монастирі та храми Волинського краю / О. М. 
Годованюк. - К. : Техніка, 2004. - 174 c. - (Нац. святині України). - Бібліогр.: 45 назв. - укp.
Висвітлено історію Волині - одного з найдавніших регіонів України, проаналізовано його роль у формуванні та розвитку української архітектури. Наведено опис найдавніших монастирів краю, храмів XV - XХ ст.

 Гудченко Зоя. Музеї народної архітектури України. − Київ: Будівельник, 1981. − 120 с., іл.
У книзі детально розглядаються музеї Києва, Львова, Переяслав-Хмельницького, Ужгорода і локальні музеї у сільській місцевості Закарпаття. Оха
рактеризовані особливості народного зодчества різних історико-етнографічних 
територій України. Висвітлюються специфіка музеїв просто неба,
структура організації, особливості сприйняття пам'ятників у природному ото
ченні тощо. Розрахована на широке коло читачів.


Завада В. Т.
Дерев'яні храми Полісся / В. Т. 
Завада. - К. : Техніка, 2004. - 165 c. - (Нац. святині України). - Бібліогр.: 49 назв. - укp.
Відтворено широку картину формування найрізноманітніших типів дерев'яних храмів, їх нерозривний зв'язок з найдавнішими традиціями вітчизняного зодчества. Проаналізовано особливості традиційного культового будівництва межиріччя Західного Бугу та Дніпра.

Кілессо Т. С. 
Братський Богоявленський монастир і Києво-Могилянська академія
 / Т. С. Кілесо. - К. : Техніка, 2002. - 144 c. - (Нац. святині України). - Бібліогр.: с. 139-141. - укp.
Розглянуто історію Братського Свято-Богоявленського учительного монастиря, а також заснованої при ньому першої вищої школи - Києво-Могилянської колегії й академії, спочатку світської, а потім - духовної. Наведено стислі біографічні дані про визначних українських учених, які несли учням слово Боже та найпрогресивніші на ті часи знання.

Лукомський Г. К.
З української художньої спадщини / Г. К. 
Лукомський. - К. : Укр. пропілеї, 2004. - 712 c. - укp.
Вперше у значному обсязі зібрано творчу спадщину видатного вченого, митця та культурного діяча Г.К.Лукомського. Викладено низку мистецтвознавчих нарисів про садиби Харківщини, Батуринський та Вишневецький палаци, Луцький замок, архітектуру Галичини, а також мистецькі монографії про Київ, Петербург та Париж і багато інших досліджень.


Марголіна І. Київська обитель Святого Кирила / І. Марголіна, В. Ульяновський. — К. : Либідь, 2005. — 350 с. : іл.

Книга має декілька розділів: легенди і загадки Кирилівської святині; пошуки церковної старовини і “явлення” давніх фресок; історія обителі; архітектура храму; церковні розписи; меценати, настоятелі, братія, а також господарство, бібліотека, свята і урочистості, судові процеси зі “світом”; монахи і їх життя у монастирі; здобутки і втрати (шедеври, проекти, будівництво тощо) — що вдалося зберегти і відновити і що втрачено назавжди.

Видання багато ілюстровано фотографіями XIX-XX століть зовнішнього вигляду обителі і окремих її будівель, внутрішнього оформлення, фресок, різних окремих культових предметів, рукописних документів, репродукціями ікон, картин, планами і схемами.

Ричков П. А., Луц В. Д. Архітектурно-мистецька спадщина князів Острозьких / П. А. Ричков, В. Д. Луц. — К. : Техніка, 2002. — 168 с. — (Національні святині України).

Спільне видання присвячено самобутній архітектурно-мистецькій спадщині, пов'язаній за своїм походженням зі славнозвісною родиною українських князів Острозьких — видатних політичних, воєнних, релігійних і і культурних діячів вітчизняної історії доби пізнього середньовіччя. Острог, князі Острозькі, Острозька академія, Острозька Біблія — це не просто знайомі слова, це слова-символи, слова-дороговкази, які належать до словника фундаментальних понять, з якого побудовані історичні підмурки української нації, її свідомості, самовизначення.