вівторок, 29 вересня 2015 р.

хай вічно струмує чиста вода - народознавча година

Ведуча. З давніх—давен українці шанобливо ставилися до річок, озер, криниць, джерел. Берегли і леліяли їх, бо добре знали, що вода – то життя на землі. Безцінним даром природи є прісна вода, що знаходиться у земних глибинах. Із водою починається життя людини, із водою і закінчується життя людини.

Читець
  Вода, вода, водиченька –
  В глибокую криниченьку,
  З високої хмаринки, білої хустинки.
  Не каламуть, дівчино воду – скаламутиш щастя й вроду.
  Воду бережи, козаче, - і вона тобі віддячить.
 Ведуча. Вода знаходиться під впливом надприродних сил. Щоб нечисть не могла зіпсувати дорогоцінну вологу, її потрібно було надійно захистити. Турбота про чисту воду на кожний день – одна з перших турбот селянина. Найздоровіша і найсмачніша та вода, яка схована у колодязній споруді. Скільки на Українській землі криниць і колодязів. Є скромні копанки, викладені камінцями, є польові криниці з важким надійним ланцюгом, з корбою, зробленою з колеса старої сівалки або «журавлем», зустрічаються монументальні колодязі, що будувалися довго, з вигадкою – бесідки над ними прикрашені дранковими сплетіннями, вигадливою різьбою, півниками.  Найбільшого поширення в Україні криниці з журавлями. Схиляючи свої довгі шиї над цямриною, вони впродовж віків милозвучно поскрипували до води, кликали до себе, чарували подорожніх і спраглих.

Читець.
Журавлі летять у вирій, ген, за тридев’ять земель,
А один в селі лишився - синьоокий журавель.
Журавлі летять у вирій в день холодний та ясний,
А один в селі лишився ─ став колодязним.
Мій журавель – у нього очі сині, хоч кличе в мандри осінь золота,
Та знає він, що лиш на Батьківщині солодкою стає проста вода.
На зорі життя в дитинстві день у день приходив я
До колодязного птаха, до старого журавля.
І побачивши в блакитній глибині його сонця,
Зрозумів я, звідки небо починається!
Не кажіть ніколи, люди, що у нього крил нема,
Бо ті крила ─ то дороги, на яких він світ трима.
На тих крилах, на широких, всю красу землі, осель,
В простір Всесвіту безмежний гордо він несе!
Ведуча. Вода – це основа життя і здоров`я. Українці з особливою пошаною ставилися до води. Здавна охороняли і прикрашали джерела та криниці, наділяючи їх цілющими та магічними властивостями. Вважали, що велику чудодійну силу має непочата вода з криниці, взята рано до схід сонця. Назва «колодязь» походить від слова «колода», якою слов`яни справляли криницю. З давніх-давен люди знали, де краще викопати колодязь. Брали вербову гілочку із зеленими листочками прихиливши до землі, водили нею, там, де листячко тягнеться до землі, копай криницю. Колодязі копали толокою, на яку сходились цілими родинами.
Читець
Взяв якось заступ і лопату
Та й пішовсобі у поле криницю копати.
"Нехай, - каже. – Колись люди будуть воду пити
Та за мою грішну душу Господа молити”.
Вийшов в поле геть од шляху у балку спустився
Та й викопав при долині глибоку криницю.
Не сам-один: толокою йому помагали
Й добрі люди приходили криницю копати.
І виложити цямриною, І над шляхом в полі
Височенний хрест поставив... Зо всього роздолля
Широкого було видно. Все, бачиш, для того,
Щоб знать було, що криниця есть коло дороги,
Щоб заходили з криниці люди воду пити
Та за того, що викопав,  Богу помолитись.
                          Т.Шевченко Москалева криниця.
 Ведуча. Криниця – це символ української хати. Біля колодязі садили кущ калини, щоб смачною і цілющою була вода, а ще садили вербу, бо на гіллі верби перебували добрі духи вод, і опікуни роду людського. Криниця в народних віруваннях – це символ здоров`я, сили, багатства, родючості, святості, чистоти. Для молоді – це символ дівочої краси, вірності, а також розлуки, суму, туги, жалю.
Читець Ниви й ниви всюди, мов полотна ситцю.
               Хтось на радість людям викопав криницю.
               Поруч для поміти посадив вербичку,
               Щоб у спеку віти берегли криничку.
                 Роки у безсонні гривами дзвеніли.
                 Роки в передзвоні в далеч полетіли.
                 Сіялася мжичка, сніг лягав габою,
                 Стала та вербичка пишною вербою.
                 В сонці золотиться літньою порою.
                 Стала їй криниця рідною сестрою.
                 Жайворонка голос в ній дзвенить, мов колос.
                 Ранки – зоряниці світяться в криниці.
                 Пийте на здоровя чисту воду, люди.
                 Бережіть з любовю сестроньок повсюди.
                 Випю під галуззям кухоль степової,
                 В неї наберуться сили молодої.
                 Щоб могли рідниться в пісні теж чудово,
                 Як верба й криниця, музика і слово.

Ведуча. Колодязь – вертикальна водозбірна споруда, призначена для  забору підземних вод з метою питного та господарського водовідведення. Копані грунтові колодязі найпоширеніші в сільській місцевості. У зв’язку з тим, що грунтові води менше захищені від забруднення є проблема визначення якості води у цих колодязях. Одним із заходів забезпечення населення чистою водою є створення водозаборів на основі бурових колодязів з відповідним захисним оснащенням та ізоляцією.
Читець. Там, де стежка в травах вечоріла,
                Де зоря світилася добром,
                Там про щось криниця говорила
                 З цинковим – в руках моїх – відром.
                 Я поїду, отчий дім залишу,
                 Інші люди ждатимуть мене.
                 Мати довго слухатиме тишу,
                 І криниця у саду зітхне.
Ведуча. Питна вода – вода, яка відповідає державним стандартам і санітарному законодавству. Вода повинна бути прозорою, без кольору, не мати запаху та мати приємний, освіжаючий присмак; містити мінеральні речовини та мікроелементи відповідно до фізіологічних потреб організму Проблеми забезпечення населення чистою водою є глобальним пріоритетом. 80% усіх хвороб у світі пов’язано з незадовільною якістю питної води. Людині для  підтримання життя щоденно потрібно 2.5 л води. Людина упродовж життя випиває в середньому понад 60 тисяч літрів води. В Україні питання питного водопостачання регулює Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» (2002р.)
Читець. Сент – Екзюпері створив гімн воді:
  «Вода! Ти не маєш ні смаку, ні кольору, ні запаху, тебе неможливо описати, тобою насолоджуються, не знаючи, що ти таке. Не можна сказати, що ти необхідна для життя, ти саме життя… ти наповнюєш нас радістю, яку не пояснити нашими відчуттями. З тобою до нас повертаються сили, з якими ми вже попрощалися. З твоєї милості в нас знову  починають вирувати висохлі джерела нашого серця. Ти найбільше багатство на світі…»
 Ведуча. Вода постійно здійснює кругообіг у природі: коли нагрівається, перетворюється в пару і потрапляє в атмосферу; коли охолоджується, конденсується у хмари, потім випадає дощ. На рівні природного середовища землі вода двічі змінює свою полярність на супротивну. Перший раз – у період зимового сонцевороту на Водохреща, другий раз – у літній період – на Купала. Заряд, який має вода в період від Водохреща до Купала, позитивно впливає на зародження рослинності в навколишній природі. Від Іллі до Водохреща вода вважається малосприятливою для життєдіяльності. Умовно це означає, що перша вода є живою, а друга неживою. Найбільш сприятлива вода з 3 до 5 години ночі, а з 5 до 7.15 години вода нейтральна, з 7.15 до 9 години – негативна.
Читець
   Дзвонкова джерельна вода холоднюча аж сиза
   Вдаряє мечем молодим після чашечки кави,
   Що пропікає тебе аж до елеватора
   Та краща вода молода джерельна вода,
   Яку ти колись малолітком на жнива привозив у бочці.
   Крижаний оберемок неба гойдався під тобою у спеку,
   Трасуючими бризками стріляв, як воду твою святкували,
   Закинувши голови вгору, яке небо стояло гоже,
   Яким впертим дубовим чолом була бочка холодна забита.
   Маленький кленовий чопик був загнаний в того чопа,
   Якою щасливою шаблею струмінь води дзвенів.
   Жниварі тебе не помічали ти був просто водою живою,
   Просто джерельною і дзвонковою.
   Який гамір стояв щасливий, яка доля стояла під небом,
   Як душа тобі виростала шалена студена вода
   З такою джерельною пам’яттю.
 Ведуча. Теперішньою проблемою всіх людей на землі є « екологічні» захворювання природи. Хвилювання людей небезпідставні, бо Земля захворіла з нашої вини. І святий обов’язок кожного з нас – вилікувати Землю, повернути їй усі несплачені борги. Не будьте байдужими до природи, бо вона дала нам дивовижну воду. Без неї не зможе існувати все живе на Землі.

Читець
   Пам’ятаймо, люди, назавжди,
   Неможливо жити без води.
   Це життя, колиска, це дощі,
   Це роса і квітка на межі.
   Це криниця, квітка під вікном,
   Шурхіт хвиль і шторму дикий рев,
   Це струмок у травах між дерев,
   Зелень трав, веселки кольори. 
   Пам’ятайте, люди, назавжди.


Немає коментарів:

Дописати коментар